Найменування:
ПАПАВЕРИН р-н д/ін. 2% амп. 2мл №10
ЦА-00005329
Лекхим, Україна
- Інструкція
ІНСТРУКЦІЯ
для медичного застосування препарату
ПАПАВЕРИН
(PAPAVERINE)
Склад:
діюча речовина: papaverine;
1 мл розчину містить папаверину гідрохлориду 20 мг;
допоміжні речовини: динатрію едетат, метіонін, вода для ін’єкцій.
Лікарська форма.Розчин для ін’єкцій.
Фармакотерапевтична група.
Засоби, що застосовуються при функціональних розладах травного тракту. Папаверин та його похідні. Код АТС A03A D01.
Клінічні характеристики.
Показання.
– Спазми гладких м’язів органів черевної порожнини (пілороспазм, синдром подразненого кишечнику, холецистит, напади жовчнокам’яної хвороби);
– спазми сечовивідних шляхів, ниркова коліка;
– спазм мозкових судин;
– спазми периферичних судин (ендартериїт).
Протипоказання.
Спосіб застосування та дози.
Препарат застосовують підшкірно, внутрішньом’язово і внутрішньовенно.
Підшкірно та внутрішньом’язово вводять дорослим та дітям віком від 14 років по 0,5-2 мл (10-40 мг) 2% розчину, а внутрішньовенно вводять дуже повільно, зі швидкістю 3-5 мл/хв, розчинивши 1 мл 2% розчину папаверину гідрохлориду (20 мг) в 10-20 мл 0,9% розчину натрію хлориду. Найефективніше внутрішньовенне введення. Для пацієнтів літнього віку разова доза на початку лікування не повинна перевищувати 10 мг (0,5 мл 2% розчину).
Максимальні дози для дорослих при підшкірному або внутрішньом’язовому введенні: разова – 100 мг (5 мл 2% розчину), добова – 300 мг (15 мл 2% розчину); при внутрішньовенному введенні: разова – 20 мг (1 мл 2% розчину), добова – 120 мг (6 мл 2% розчину).
Дітям віком від 1 до 14 років препарат застосовують 2-3 рази на добу. Разова доза становить 0,7-1 мг/кг маси тіла.
Максимальна добова доза для дітей становить (незалежно від способу введення): вік 1-2 роки – 20 мг (1 мл 2% розчину), 3-4 роки – 30 мг (1,5 мл 2% розчину), 5-6 років – 40 мг (2 мл 2% розчину), 7-9 років – 60 мг (3 мл 2% розчину), 10-14 років – 100 мг (5 мл 2% розчину).
Побічні реакції.
З боку центральної та периферичної нервової системи: сонливість, підвищена пітливість, слабкість, головний біль, запаморочення.
З боку органів чуття: порушення зору, диплопія.
З боку шлунково-кишкового тракту: анорексія, нудота, запор, сухість у ротовій порожнині, діарея.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: підвищення активності печінкових трансаміназ.
З боку серцево-судинної системи: аритмії, тахікардія, артеріальна гіпотензія, часткова або повна атріовентрикулярна блокада, асистолія, шлуночкова екстрасистолія, тріпотіння шлуночків, колапс.
З боку системи крові: еозинофілія.
З боку органів дихання: апное.
Дерматологічні порушення: гіперемія шкіри верхньої частини тулуба, обличчя та рук; свербіж; висип на шкірі, кропив’янка.
Алергічні реакції: реакції гіперчутливості.
Інші: реакції у місці введення.
Передозування.
Симптоми: порушення зору, диплопія, слабкість, сухість у ротовій порожнині, запор, почервоніння шкіри верхньої частини тулуба, гіпервентиляція, ністагм, атаксія, тахікардія, артеріальна гіпотензія, асистолія, тріпотіння шлуночків, колапс. При застосуванні високих доз препарату та швидкому введенні його у вену можливий розвиток аритмій або повної атріовентрикулярної блокади. При застосуванні в дуже високих дозах папаверин чинить помірну седативну дію.
Лікування. Припинити застосування препарату. Лікування симптоматичне. Специфічного антидоту немає.
Застосування в період вагітності або годування груддю.
Безпека і ефективність застосування препарату у період вагітності або годування груддю не встановлені. На період лікування препаратом слід припинити годування груддю.
Діти.
Препарат застосовують дітям віком від 1 року.
Особливості застосування.
З обережністю та в дозах, нижчих за середньотерапевтичні, слід призначати препарат:
– літнім та ослабленим пацієнтам;
– хворим із черепно-мозковою травмою;
– хворим із хронічною нирковою недостатністю;
– хворим із надшлуночковою тахікардією, тяжкою серцевою недостатністю з явищами декомпенсації;
– при недостатності функції надниркових залоз, гіпотиреозі, гіперплазії передміхурової залози, шокових станах.
Внутрішньовенно препарат слід вводити дуже повільно і під контролем артеріального тиску, частоти серцевих скорочень, з проведенням електрокардіограми.
З обережністю слід призначати внутрішньовенні ін’єкції препарату при стенозувальному коронаросклерозі.
У пацієнтів літнього віку можливе виникнення гіпертермії.
Паління погіршує ефективність препарату.
У період застосування препарату не слід вживати алкоголь.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
При одночасному застосуванні з серцевими глікозидами спостерігається виражене посилення скорочувальної функції міокарда внаслідок зменшення загального периферичного опору судин. При застосуванні разом з новокаїнамідом можливе посилення гіпотензивного ефекту.
Можливе зменшення тонізуючого ефекту антихолінестеразних препаратів на гладку мускулатуру під впливом папаверину гідрохлориду.
Можливе зниження спазмолітичної активності папаверину гідрохлориду під впливом морфіну. Проте папаверину гідрохлорид застосовують разом із морфіну гідрохлоридом для зменшення спазмогенної дії останнього і з промедолом у разі болю, пов’язаному зі спазмами гладкої мускулатури.
Є дані про розвиток гепатиту при сумісному застосуванні з фурадоніном.
При комбінованому застосуванні препаратів резерпіну з папаверину гідрохлоридом антигіпертензивна дія посилюється.
При поєднанні з антидепресантами можливе посилення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні папаверину гідрохлорид потенціює дію алкоголю.
У пацієнтів, які палять, метаболізм папаверину прискорений, а його концентрація у плазмі крові та фармакокінетичні ефекти зменшуються.
Фармацевтично сумісний з дибазолом.
Фармакологічні властивості.
Фармакодинаміка. Папаверин – алкалоїд, що міститься в опії. Папаверин є міотропним спазмолітичним засобом. Він знижує тонус, зменшує скорочувальну діяльність гладких м’язів і викликає у зв’язку із цим судинорозширювальну та спазмолітичну дію. Папаверин є інгібітором ферменту фосфодіестерази, що спричинює внутрішньоклітинне накопичення циклічного 3',5'-аденозинмонофосфату (цАМФ). Накопичення цАМФ призводить до порушення скоротливості гладких м’язів та їхнього розслаблення при спастичних станах. Дія препарату на центральну нервову систему виражена слабо, лише в підвищених дозах він проявляє деякий седативний ефект.
Фармакокінетика. При парентеральному введенні препарат швидко утворює стійкі комплекси з альбумінами сироватки крові. Легко проникає крізь гістогематичні бар’єри. Метаболізується в печінці. Близько 60% виділяється у вигляді сполук, головним чином фенольних, з глюкуроновою кислотою та тільки у незначній кількості – у незміненому вигляді. Період напіввиведення (Т1/2) – 0,5-2 години.
Фармацевтичні характеристики.
Основні фізико-хімічні властивості: прозора злегка жовтувата рідина.
Фармацевтично сумісний з дибазолом, хімічно несумісний з кофеїн-бензоатом натрію. Використовувати тільки рекомендований розчинник.
Термін придатності. 2 роки.
Зберігати у недоступному для дітей місці в оригінальній упаковці при температурі не вище 25 °С.
В ампулах по 2 мл, по 10 ампул у картонній пачці з перегородками або по 5 ампул в однобічному блістері, по 2 блістери у пачці або по 100 ампул у картонній коробці з перегородками.
Категорія відпуску. За рецептом.
Виробник.
АТ «Лекхім-Харків».
Місцезнаходження.
61115, Україна, м. Харків, вул. 17-го Партз’їзду, 36.
| Адреса | Знижка |